26 квітня — день, що змінив історію.
26 квітня 1986 року – одна з найскорботніших дат в історії України і всього світу. Саме тоді сталася катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції – трагедія, що розділила час на "до" і "після", сколихнула планету та залишила болючий слід у серцях мільйонів людей.
Викиди радіації обсягом близько 50 мільйонів Кюрі забруднили понад 145 тисяч квадратних кілометрів територій. Постраждали тисячі населених пунктів в Україні, Білорусі, Росії, а також країни Європи: Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Німеччина, Фінляндія, Велика Британія. Мільйони людей зазнали опромінення.
Але серед цієї безмірної трагедії постала велич людської мужності. Пожежники, ліквідатори, медики, шахтарі, інженери, військові – близько 600 тисяч осіб — стали на захист життя інших, нерідко ціною власного. Вони без вагань вирушили у саме серце небезпеки, щоб зупинити лихо, врятувати світ від ще масштабнішої біди. Їхні імена назавжди стали синонімом подвигу.
Чорнобиль – це не лише історія катастрофи.
Це історія про героїзм. Про жертовність. Про відповідальність перед майбутніми поколіннями.
Навіть сьогодні, через 39 років, ми знову змушені згадувати про ядерні ризики. Російські війська, ігноруючи трагічний досвід минулого, атакували Чорнобильську зону, захопили Запорізьку АЕС, наражаючи на небезпеку не лише Україну, а й увесь світ. Але як і тоді, у 1986-му, ми знаємо: наш обов'язок – боротися і захищати.
26 квітня – це день скорботи і шани.
Ми пам’ятаємо тих, хто першим зустрів невидимого ворога.
Ми вшановуємо тих, чиї життя забрала радіація.
Ми вдячні тим, хто продовжує стояти на варті ядерної безпеки сьогодні.
Чорнобиль.
Тиша, яка досі звучить.
Подвиг, який житиме вічно.
Вічна пам'ять загиблим.
Честь і слава живим.