Щороку 22 червня український народ схиляє голову перед пам’яттю мільйонів жертв Другої світової війни. Цьогоріч ця дата звучить особливо болісно – минає 85 років від дня, коли війна пройшла через українські міста, села, родини й долі. І сьогодні, коли Україна вже п’ятий рік протистоїть повномасштабній агресії, розв’язаній рф, цей біль відчувається ще гостріше.
Друга світова війна стала для України тяжким випробуванням: мільйони загиблих, зруйновані домівки, примусові депортації та глибокі втрати, що назавжди залишилися в національній пам’яті.
85 років – це ціле життя кількох поколінь. Але сьогодні ця дата звучить не лише як спогад про минуле, а і як гірке відлуння сучасності: ворог знову руйнує міста, забирає життя мирних людей і намагається знищити нашу свободу. І знову Захисники і Захисниці України боронять нашу державу, незалежність і право на власний вибір.
Пам’ять про минуле і боротьба за майбутнє – основа нашої єдності, стійкості та віри в мирну, незалежну й суверенну Україну.
Схиляємо голову перед пам’яттю всіх, хто загинув у роки Другої світової війни, та висловлюємо глибоку шану Захисникам і Захисницям усіх поколінь, які боронили та боронять незалежність України.
Вічна пам’ять загиблим.
Пам’ятаємо. Боремося. Переможемо.
Слава Україні! Слава Героям!